Лікування синдрому Аспергера складається з сеансів психотерапії 1-2 рази на тиждень з метою навчання пацієнта взаємодіяти з іншими, уникаючи ізоляції.
Лікування слід починати незабаром після діагностики, який зазвичай настає у віці від 4 до 14 років, хоча деякі випадки виявляються пізніше у дорослому віці.
Пацієнти з синдромом Аспергера, як правило, розумні, але мають дуже логічне та бездуховне мислення, тому вони мають великі труднощі, пов'язані з іншими, але при встановленні взаємовідносин довіри з дитиною терапевт може обговорити та зрозуміти причина якоїсь "дивної" поведінки, яка допомагає визначити найбільш прийнятну стратегію для кожного випадку.
Важливість сім'ї при лікуванні синдрому Аспергера
Сім'я повинна знати, яку стратегію психотерапевт використовує для формування поведінки дитини, щоб доповнювати лікування в домашніх умовах. Тому після кожного сеансу психотерапії батьки можуть звернутися до психолога з проханням про те, як діяти і як правильно виправити дитину в певних ситуаціях.
Що робити, щоб допомогти дитині з синдромом Аспергера?
Деякі приклади того, що можуть зробити батьки та вчителі, щоб допомогти дитині чи підліткові синдрому Аспергера:
- Дайте дитині прості, короткі та чіткі розпорядження. Наприклад: "Тримайте головоломку всередині коробки після того, як ви граєте", а не: "Тримайте свої іграшки після того, як ви граєте";
- Запитайте дитину, чому вони діють у момент дій;
- Ясно і спокійно пояснюйте, що "дивне" ставлення, наприклад, погане слово або щось кидає в іншу людину, є неприємним або неприйнятним для інших, щоб дитина не повторив помилку;
- Уникайте судження про дитину за поведінку, яку він має, наприклад, уникаючи називати його недобрим чи німим.
Крім того, терапевт може призначати антидепресанти, такі як Нортроптилін або Сертралін, які допомагають зменшити симптоми Синдрому Аспергера та полегшують психотерапію.
У більшості випадків діти з синдромом Аспергера виявляють дивні форми поведінки, такі як шум під час вивчення або потрапляння на стіл під час їжі, або неправильне поведінка, наприклад, кидання кульових паперів на підлогу під час їжі, але ці форми поведінки не є і дитина не знає, що він грубий або когось турбує.
Зазвичай діти з синдромом Аспергера не здатні одночасно концентрувати свою увагу на більш ніж одній діяльності, і, наскільки це стосується почуттів, дитина, хоча і розуміє, що він щаслива, не може зрозуміти, що інша людина може бути сумно. Вона не "бачить" почуття інших і може створювати враження, що вона не піклується про своїх батьків, братів і сестер або друзів.
