Периферична поліневропатія виникає, коли сильна ушкодження різних периферичних нервів приводить до отримання інформації з мозку та спинного мозку до решти тіла, що спричиняє такі симптоми, як слабкість, поколювання та постійний біль.
Хоча це захворювання найчастіше зачіпає ноги та руки, це може вплинути на все тіло і, як правило, відбувається як ускладнення діабету, наприклад, впливу токсичних речовин або інфекцій.
У більшості випадків симптоми поліпшуються при лікуванні захворювання, що спричиняє нервовий збиток, але в інших ситуаціях може виникнути необхідність підтримувати постійне використання ліків для контролю симптомів та підвищення якості життя.
Основні симптоми
Симптоми периферичної поліневропатії варіюються залежно від постраждалих ділянок, однак найбільш поширеними симптомами є:
- Стійкий пазучий чи гострий біль;
- Постійне поколювання, яке посилюється;
- Труднощі в рухах рук і ніг;
- Часті падіння;
- Підвищена чутливість до рук або ніг.
Коли захворювання прогресує, можуть впливати й інші важливі нерви, такі як ураження дихання або сечового міхура, в результаті чого з'являються інші симптоми, такі як утруднення дихання або утримання сечі, наприклад.
Ці симптоми можуть з'явитися і розвиватися протягом кількох місяців або років і тому часто залишаються непоміченими, доки не виникають серйозніші проблеми.
Що викликає поліневропатію
Полінейвропатія, як правило, зумовлена прогресуючим нервовим пошкодженням внаслідок метаболічних захворювань, таких як діабет або аутоімунні захворювання, такі як вовчак, ревматоїдний артрит або синдром Шьоррена. Проте інфекції, вплив токсичних речовин та навіть сильні удари також можуть викликати нервові проблеми та викликати поліневропатію.
У рідкісних випадках поліневропатія може навіть з'явитися без будь-якої очевидної причини і відома як ідіопатична периферична поліневропатія.
Як проводиться лікування?
Коли поліневропатія виникає як ускладнення іншої хвороби, лікування слід розпочати з контролем за цим захворюванням. Таким чином, у випадку діабету, наприклад, важливо бути обережним щодо їжі або почати використовувати інсулін, оскільки якщо причиною є аутоімунне захворювання, то рекомендується почати використовувати ліки, що знижують імунну систему.
Якщо симптоми виявляються без очевидної причини або через іншу проблему, яку неможливо лікувати, лікар може призначати деякі ліки, щоб полегшити симптоми, такі як:
- Протизапальні речовини : такі як ібупрофен або німесулід;
- Антидепресанти : такі як амітриптилін, дулоксетин або верфлаксацин;
- Антиконвульсанти : такі як габапентин, прегабалін або топірамат.
Проте у важких випадках може також бути необхідним використовувати препарати з опіоїдів, такі як трамадол або морфін, які мають більш сильну дію, але які, оскільки вони створюють залежність, використовуються лише у випадках, коли неможливо контролювати біль з іншими ліками.
Крім того, може бути рекомендована додаткова терапія акупунктурою або фітотерапією для зменшення дози препарату.
